Привіт з Лівану повільним ритмом,Звуки ці стишують думок гонитву,Вечірнє сонце закінчує денну битву,Почути себе чи стати непомітним?
Джерело, що б‘є в глибині наодинці,Бореться із засухою гарячих днів,Щось невимовне зависає в повітрі,Це ж саме те чого ти хотів?
Губляться нитки тонкі, що тримають,Переплетені, схрещені з наших клубків,Десь на розрив, а десь провисають,Та все ж чи ведуть до тих світів? 
Втрата зв‘язку із реальністю,Звуження, оніміння, імерсив,Але світло маяків не загасає,Чи варто знову пускатися берегів? 
Львів 2020Р.П. (с)