Мій Вавилон, моя для тебе ода!Одвічний поліс на галицькій землі,У тобі сховані сакральні сенси й коди,І люди твої віками в пам‘яті живі.
Ландшафтом невичерпним правиш,Приборкав пагорби, будуєш поверхи,І там де вулиць лабіринти тягнеш,Загублені історії так легко віднайти.
Постав стоїш і досі на перетині,Культур, людей, товарів та ідей,Твій битий шлях із бруку плетений,Веде до світла від старих тіней.
І мури твої ділять час та простір,Тримають хронології видимі сліди ,Під ними ошивались вороги та гості,На них тримали оборону вартові.
Ріка твоя прихована, не чути шум води,Малі озера дивляться, як очі із землі,У парках велетні зелені та голосні птахи,Співають вічну пісню живої дивини.
Завжди відкрита галерея із фасадів,Усе в полотнах часу минулої доби,Шпилі та вежі підіймають вгору,Ансамбль твій безмежної величини.
У брамах твоїх видно давній побут, Крізь рамку небо зазирає у двори,Ведуть сліди балконами на сходи,Які зі скрипом переносять у віки.
І стіни твої стиха промовляють, Обшарпані вітрами, порепані від злив.Усе це спадок, залишений не нами,Багатство сили та сміливості творців.
Львів 2023Р.П. (с)