Ну ось, ти й далі в пошуках тієї унікальності та новизни,Створити щось величне й неповторне прагнеш ти.Усе перебираєш, розкладаєш, твій розум не спинити ні на мить,А серце, стиха щось тобі шепоче, проте, не чуєш – бо не болить.Довкола все слова та образи, одне видовище туманне,І ти все тужишся та мружишся аби розгледіти та пояснить.Лиш інколи, у випадковій тиші, повз тебе пролітають янголи,І, раптом, прокидаєшся, і відчуваєш, і чуєш, як бринить.Та все те знову забувається і гасне в шумі лихоліть,Ховається та опускається на дно, і там собі лежить.Можливо, знайдеш ти у собі сили пірнути та дістати,А може, як тонутимеш, то зможеш випадково віднайти.Тож замість того щоб осягати розумом усе довкола,І замість задзеркалля поривань до новизни,Затям, що ти лиш шлях, яким ти йдеш.Ну а живеш лиш з того, що перетворюєш і віддаєш.
Львів 2022Р.П. (с)