Сон цей світлий по вінця, у ньому тиТак близько і далеко до пробудженняДовкола нас пейзажі ідеальної красиІ довгожданий стан відпруження
Величний білий шум АтлантикиОдвічна літургія тиші в пралісі У невимовних знаках пробували миВбачаючи невидимі звʼязки у хаосі 
У спробах той момент спійматиВін утікав ще дужче й розчинявсяБіліла чарівна усмішка твоя А я спокійним бути намагався 
Вода знімала усе зайве з тіла Приймала, грала, хвилю підіймалаВсе завмирало і кудись летілоКоли у сонці поруч ти стояла 
А гори відкривали входи й виходиВузькі дороги вивели повз сірі хмариНа висоті вулкани колись дихалиКрізь свої обважнілі чорні кратери 
І дивували кольором піски - хамелеониПід синьовидним небом вічної весниРозкидане каміння вкрите квітамиА очі й серце шаленіли від краси 
В обіймах евкаліптових спускалися До інших берегів та відчуттів І щось знайоме інколи траплялося Збережене у памʼяті із тих світів
З стихією мирились і змагалисяУ колотнечі, вітрі, у промінніДумки зʼявлялися і розливалисяТа враз все розчинилося у піні 
2024Р.П. (с)