Весна така що нею хочеться напитися,
Надихатися, оспівати та запам‘ятати,
Так жити хочеться, слухати і чути,
Цю пісню лісу, що відносить у Карпати.

Що вчора сірим холодом дзвеніло,
Умить зеленим килимом укрилось,
Теплом живим по вінця налилось,
Пахучим цвітом густо обросло.

Це сяйво радості бринить в повітрі,
Розносить соки та нектар по квітах,
Душа летить немов до центру світу,
Весною хочеться себе укрити.

Нові чуття, нові блаженні миті,
Пульсують в скронях і тремтять,
Як зберегти усе це і не згубити,
Радіти й жити серцем, як дитя.

Львів 2021Р.П. (с)