Затертими дорогами у карті почуттів,Буває хтось приходить в груди,І будить сплячі спогади із тих світів.Цей жданий стан відпруження жевріє,Себе долати знову у порив,У проминанні й безкінечності,Вже не один той подвиг повторив.І зависаю знову у густих туманах,В мереживі осінніх днів-вогнів, Звуками повниться місто мелодій,Ритмом пульсує сердечний спів. Розум шалений стишив гонитву,Погляд в полоні плодів винограду,Там, де червоних яблук розлив,Тиха чарівність стиглого саду.Дихати ранку вогкими пахощами,Бачити день у краплинах роси,Чути краси приховані радощі,Вдячно приймати та берегти.
Львів 2022Р.П. (с)