Раптовий серпень кличе осінь,
І прохолода тихо вже шепоче,
Багряний захід на сторожі ночі,
Крізь пальці утікає прозорий день.

Тепло коротке враз відгомоніло,
В глибоких снах лишилося на дні,
А світло й далі мружить очі,
Життя дає наснагу тобі й мені.

Свобода стиснулась у крапку,
Заціпеніння й звуки в далині,
Бажання вириваються за рамки,
Та розбиваються об стіни цифрові.

А потім знову тиша між сирен,
Себе почути десь на самоті,
Прокинутися вкотре ненадовго,
І далі бігти у нові старі світи.
Львів 2022Р.П. (с)